Коли над головою свистять кулі, а поруч вибухають снаряди, Андрій має чіткий план дій: треба одразу падати на землю. Житель Маріуполя бачив сотні безіменних могил. Знайомі з дитинства подвір’я перетворилися на кладовища. Гроші не мають значення, а на будинках державних закладах майорить прапор країни-агресора. Дні для Андрія стали схожими один на оден. В один із таких, о 6-й ранку, чоловік наважився евакуюватися. Йшов пішки...

Емоцій не було, лише  мета – вижити!