У селі Курне майже кожна родина має когось на фронті: рідних, кумів, чоловіків, братів. Волонтерський осередок, у якому працює Олеся Чайківська, існує лише три місяці. Починали з роздачі гуманітарної допомоги переселенцям. Потім — приготування їжі для військових: пироги, картопля, домашні страви. Згодом — плетіння маскувальних сіток. Ініціатива виникла після того, як вони побачили роботу іншого осередку. Олеся запропонувала старості організувати щось подібне у своєму селі. Допомога була оперативною: виділили матеріали, дерев’яний каркас, основу. Жінки зібралися і почали плести.

За день їхня команда робить у середньому сім сіток. Іноді потреба більша. Коли телефонує військовий і каже, що завтра виїжджає на Донеччину і просить десять сіток — вони роблять усе, щоб встигнути. Попри втому та основну роботу вдома, жінки приходять щодня. Волонтерство стало частиною ритму села — як праця на городі чи догляд за господарством. 

У пані Олесі є мрія — хризантемне поле. Поки що квітами засаджено  пів сотки землі. Вона вирощує сорти різних кольорів і поступово формує маленьку локацію, де люди зможуть просто прийти, сфотографуватися, відпочити. «Щоб було місце для душі і краси», — каже волонтерка.