Коли телефон задзвонив, Алла почула тільки одне: «Горить ваша хата!» Вона кинулася бігти крізь вибухи, кричала: «Мамо, дочекайся!» Її 86-річна мати була прикута до ліжка, безпорадна. Та, на щастя, сусіди встигли виламати двері, вибити пластикове вікно — і витягли стареньку просто з полум’я. 

Алла доглядала маму, працювала онлайн, готувалася до пенсії. Після 24 лютого 2022 року до неї в село з Києва приїхали дві доньки з родинами. Але будинок на краю Ваблі першим потрапив під обстріл — окупанти розстріляли його з кулеметів, коли колоною проходили селом. 

Пожежа забрала усе — дім, спогади й речі, у які вона вклала десять років життя.  Алла лишилася тільки з документами та матір’ю на руках. Її евакуювали з села 5 березня 2022 у колоні з дванадцяти машин. Мати померла через місяць, уже в безпеці. Донька Алли змогла поховати бабусю "по-людськи — з квітами й молитвою". 

Алла повернулася до Ваблі восени 2022-го. На місці будинку — вирва, попіл і зруйнований паркан. Вона почала з нуля, у модульному будиночку, де знову вчиться жити.  «Я не голодна, не боса і жива. Це головне», — каже вона, дивлячись туди, де колись стояла її хата.