Ганна вивезла дитину з-під обстрілів, але життя родини повністю змінилось. Дитина тепер не може ходити до школи, бо потребує навчання у спеціальному закладі.

Ми з Харкова виїхали в Полтаву. Наймаємо квартиру. У нас дитинка-інвалід десяти років. Ми були в центрі міста, уламки прилітали. Ховались у підвалі, там дитина захворіла.

Я знала, що росіяни нападуть, я їм ніколи не довіряла. Але ніколи не думала, що нападуть саме на Харків. Тут страхіття коїлось: снаряди прилітали, людям ноги відривало у черзі за водою. Нас Бог милував, виїхали.

В Харкові я працювала, дитина навчалась в спеціальній школі. Тут таких вчителів немає. Ми підтримували зв'язок з вчителями, наша школа переїхала до Києва. Дуже переживаємо про освіту дитини. До того ж, тяжко жити не в своєму домі. Отримували від Фонду Ріната Ахметова допомогу. Вдячні за підтримку, чекаємо на перемогу.

Ми забрали з собою з дому ящірок. Перед війною в нас собачка померла. Мріємо додому повернутись і знову завести собачку. Ми перейшли на українську мову, хоча раніше розмовляли російською. Намагаємось якось жити далі.

Мені здається, що влітку буде перемога, але як воно складеться, я не знаю.  Якщо буде мир, ми все налагодимо, відбудуємо. Аби тільки не окупація.