Я пенсіонерка, мені 72 роки. Живу у Донецькій області, село Новогригорівка. Так тут і живу, нікуди не виїжджала. Грошей немає, чоловік хворий. Куди їхати?

Перший день важкий був, дуже. Переживали, плакали. Дуже важко. Шокує кожен день, постріли. Гинуть молоді діти наші. Жалко хлопців: гарні хлопці, а вони гинуть, дуже жалко.

Дякуємо дуже, що добре допомагають волонтери. Дякуємо за це. Є світло, вода, газ - все є. 

Хочеться, щоб наші перемогли, - чим швидше, тим краще. Мріємо, що переможе Україна, буде все добре, все відновиться. Надіємося на перемогу.