«Я нікуди звідси не поїду», – так каже Олександра Борисівна, мешканка Добропілля. Незважаючи на обстріли і те, що жінка має можливість переїхати в безпечніше місце, вона вирішила до кінця залишатися в рідному місті, бо народилася в ньому, ходила до школи та на роботу. Під час обстрілів жінка боїться спускатись у підвали, бо боїться, що її там може засипати уламками. Зараз Олександра Борисівна найбільше сподівається, що війна якнайшвидше закінчиться.