Почувши, що рідним селом їдуть ворожі танки, Людмила разом з дітьми сховалася в оселі. Особливо сильно переживала за долю доньок. Аби тільки їх не чіпали росіяни. Військові країни-агресора з перевірками все ж навідалися до жінки додому. Наказали всім вийти й перейти у погріб. Будинок Людмили росіяни перетворили на польовий госпіталь та згодом взагалі не пускали до рідної оселі. Жінка потрапила у власний будинок вже коли ЗСУ звільнили від росіян її рідне село. Дім був у жахливому стані, там все було розтрощене, у крові.