24 лютого - це жахливий день. Краще, аби його не було. Два місця я прожив під обстрілами. Одного разу у мене біля двору був вибух, вікна повилітали. Це було першого травня. Після цього ми з мамою вирішили виїжджати. Моя жінка з дочкою виїхали раніше. Зараз ми всі разом у Запоріжжі.

Нас оточують приємні люди, це допомагає триматись. Війна нас всіх об’єднала, як це не дивно здається. Я пенсіонер, працювати не можу. Так і живемо.

Чекаємо на перемогу, тоді повернемось додому.