Два місяці моя донька жила під обстрілами, я не знала, чи вона жива. Я жила в селі поблизу Маріуполя, чекала на повернення доньки.

Найбільше мене шокувало, коли над містом літали літаки та наносили авіаудари.

Коли донька приїхала до мене, ми вирішили виїжджати. Заплатили перевізнику по триста доларів, бо евакуації не було. Мої батьки залишились в окупації, брат – у Німеччині. Дуже важко жити всім окремо. Дуже хочу повернутись додому. Не хочу поневірятись світом.