Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Тетяна Петрівна Куриленко

«Два місяці жили вдев'ятьох в однокімнатній квартирі»

переглядів: 500

Тетяна Куриленко будувала плани на майбутнє і виховувала сина, коли до хати постукала війна. На тлі стресів та переживань у батьків погіршилося здоров'я. Наразі жінка самостійно піднімає на ноги двох дітей та доглядає батьків. Тетяна не залишається осторонь біди близьких, навіть на два місяці надала притулок в «однушці» кумам, хоча самим було тісно і неспокійно.

Два місяці жили вдев'ятьох в однокімнатній квартирі

До війни я працювала на Маріїнському хлібозаводі, потім у Кураховому. Була віра у майбутнє. Той самий кредит могла взяти, прикупити якусь побутову техніку. А зараз, навіть якщо пральна машинка зламалася, переш напівавтоматом, тягаєш ці відра, заготовляєш воду.

Коли почали стріляти, я за дитиною до садка йшла. Іду, а ноги не те що підкосилися, а стоять і не дають мені бігти далі. Прибігла, а там усі перелякані, дітки боялися перебувати у бомбосховищі під садком.

На той час ще й племінник був у гостях. Я побігла до магазину, щоб купити свічки та сховатись у підвал. А потім думаєш: якщо бахне і засипле, як виберешся? Ні, краще тут.

У кумів у Красногорівці під час обстрілів вікна повилітали, повигинало все. Ми їм надали притулок. Два місяці жили вдев'ятьох в однокімнатній квартирі. Це взагалі був жах, а нікуди не дінешся.

Два місяці жили вдев'ятьох в однокімнатній квартирі

У тата у 2014 році на тлі стресу стався цукровий діабет, він місяць пролежав у лікарні, лікарі погрожували ногу ампутувати, але зрештою втратив стопу. У мами через нерви теж цукор скаче. Чоловіка в мене немає, тому батьки та двоє дітей на мені.

Одній [дитині] сім, другій дванадцять років, обидва школярі. Тяжко, звичайно, довелося збирати до школи, оскільки криза, і все це не заспокоюється. Кажуть, що один у полі не воїн, а тут стаєш не те що воїном, а бійцем. Руки опускати ніяк не можна, адже мама з татом, дітки та все господарство на мені.

Молодший уже три роки страждає на епілепсію, і не знаємо, звідки воно взялося. Думали, що минеться, але зараз на групу пішли, бо не минає. І лікування дороге виходить. Я за кермом і намагаюся підробляти, як можу.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Курахове 2014 2021 Текст Історії мирних жінки діти 2014 зруйновано або пошкоджено житло обстріли безпека та життєзабезпечення робота неповні сім'ї 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій