“Все село виїхало, там п'ять людей залишалося, але вже й тих немає”, – розповідає Надія Шевченко із Червоного. Каже, що стріляти у її селі розпочали першого ж дня війни. Два дні було терпимо, а третього дня снаряд потрапив прямо до неї у двір. “У будинку повибивало вікна та двері, дах посікло. Розбило гараж та літню кухню”, - журиться жінка, зі сльозами на очах. Вона продовжувала ховатись від обстрілів у пошкодженому будинку, а коли почали тріщати бетонні перекриття, то довелося евакуюватися. У її синів теж снарядами розбило будинки. Надія Володимирівна каже, що у селі практично не лишилося вцілілих будинків. Все знищено обстрілами. Зараз вона дуже сумує за своїм селом, а повернутися їй нема куди.

Два дні сильно стріляли, а на третій – снаряд потрапив прямо до мене у двір