«Дуже змінилося ставлення до життя через війну»

Війна для мене – це нещастя. Перший день війни дуже добре пам’ятаю. Я знаходився дома, на орендованій квартирі, дивився, як почали всілякі дивні люди з’являтися в місті, яких ми ніколи не бачили. Почали щось розповідати про окрему долю Донбасу. Пам’ятаю розпач людей, їх взагалі дезорієнтацію. По нас били гаубиці…

Пригадується перший день звільнення. Я якраз вийшов. Стоїть командир. Якісь бабці до нього підійшли і кажуть: «Ви нас вбивати будете?» «Бабки, ви подуріли. Я – українець. Місяць назад ви про це не думали, що вам в голову вбили такого? Чого я вас вбивати буду? Я прийшов вас звільнити, прогнати людей, які захопили владу, бандитів». Це добре пам’ятаю.

Я прийшов вас звільнити, прогнати людей, які захопили владу, бандитів

Війна відкотила наші наукові дослідження років на десять назад. Тобто ми багато втратили для кар’єри, особистого розвитку, в грошовому еквіваленті також. За сім років це ще не відновилось. Тільки перші ластівки з’являються, перші підприємства саме українські, які готові кошти вкладати в наукові розробки.

Моє особисте життя війна не дуже змінила. Я залишився на тій роботі, де працював. Багато моїх колег звільнилися, роз’їхалися хто в Росію, хто в інші міста. Прийшли інші люди, які евакуювалися з Луганську, з непідконтрольних територій. Активні, з ними цікаво працювати. Оновився склад наш, університет був переміщений. Раніше в Сєверодонецьку була його філія, сам університет в Луганську розміщувався. Все з нуля буквально почали і дуже добре можна побачити, як окремі люди змогли на пустому місці відбудувати університет, розбудувати вищу освіту в нашому регіоні. Зараз ми розвиваємось. Трохи оновилась моя кар’єра.

Не можна у нас тут відчувати себе в безпеці, бо постійно десь поруч блокпости, бойова лінія, ми все чекаємо чогось

Хочу, щоб у всіх навколо було значно краще в матеріальному плані, ніж зараз. Щоб люди не соромились купувати автівки, квартири, їздити за кордон у подорожі, не соромилися бути в достатку.

 Найціннішим і важливим за останні роки для мене стало народження доньки.

 Дуже змінилося ставлення до життя через війну.Я зрозумів, що ти можеш нескінченно будувати якісь плани, а потім зовсім з незалежних від тебе обставин все змінюється навколо. Навчився трохи більш філософські відноситися до якихось невдач на кар’єрному фронті. Навчився бути більш виваженим і толерантним, бо дуже помітно, як засоби масової інформації впливають на свідомість людей. Буквально місяць без телебачення і новин – люди стають геть іншими. Навчився робити свою справу попри зовнішні обставини. Нам своє робити.