Микола Ярощук не міг залишитися осторонь, коли країна потребувала захисту. У перші  дні  повномасштабного вторгнення він пішов до військкомату. Разом з іншими чоловіками вони долучилися до роти охорони.  Микола згадує про свій досвід під час окупації Макарова. Це стало початком його військової служби, яка тривала аж до важкого поранення.

Після повернення до мирного життя він не залишився байдужим до потреб своїх побратимів. Разом з однодумцями активно займається волонтерською діяльністю, допомагає військовим на передовій. Вважає, що реабілітація військових і підтримка їхніх родин є першочерговими завданнями в умовах тривалої війни.

Важлива частина роботи спільноти, яку представляє пан Микола, – це проведення заходів для ветеранів та їхніх сімей. Важко  проводжати в останню путь загиблих бійців, адже кожна втрата — це особистий біль.