Ми з батьками сиділи на дивані та дивилися телевізор. Мама каже:

– Здається, чи за вікном гуркіт?

Я:

– Мені також так здається.

Тато:

– Я думаю, потрібно стелити в коридорі.

– Добре.

Ми постелили й тільки прилягли – раптом чуємо величезний гуркіт, сигналізації, сирену, біжимо в коридор.

Пізніше чуємо, як тріскається шифер і кричать, вибігають люди. Ми вибігли, але було далеко бігти до притулку. І ще там була відкрита місцевість і небезпечно йти.

Ми зайшли додому, заснули. Після того дня я дуже ціную життя моїх батьків і дуже ціную все, що в мене є.