Війна повністю змінила наше життя та життя наших дітей. Діти пережили усі жахи, що були на початку війни, вибухи, гради.

Найстрашніші були літаки, особливо вночі. Коли наш тато пішов на ринок, щоб добути якусь їжу для дітей, то потрапив під обстріл, коли літаки кидали бомби, він дивом вижив. Молодший син плакав і боявся будь- яких гучних звуків, у нього почався нервовий тік, з яким ми досі боремось. Старша донька-підліток, навпаки, замкнулася у собі і майже ні на що не реагувала. Її травмувало те, що вона чула та бачила по дорозі, коли ми виїжджали - обгорілі авто, перевернуті та покинуті, палива не було, люди ридали та благали про допомогу. Тоді військові налили одній сім‘ї із крихітною дитиною трохи бензину, і в той момент плакали усі. Донька побачила на власні очі весь жах війни та відчаю.

Найстрашніше було, коли летіли літаки та кидали бомби. Дуже страшно було вночі, всі боялись спати, засинали під ранок від втоми. Ховались у погреб, це страшно.

Нажаль, на початку війни була страшна ситуація з продуктами та цінами на них. Хліба не було, намагались щось випікати, поки була мука вдома. Страшенні черги за продуктами і в аптеку. Діти від погреба захворіли, треба було діставати ліки, сотні людей приходили в чергу і записувались на папері. Здавалось, що це кінець світу - не інакше. Гроші швидко закінчились, бо ціни були на все космічні. Гуманітарної допомоги не було близько місяця взагалі.