Місто Нікополь розташоване у п’яти кілометрах від Енергодара. З першого дня війни ми з чоловіком бачили, як росіяни обстрілювали Запорізьку АЕС. Це був жах. Щодня було дуже гучно. Росіяни скидали на Нікополь фосфорні бомби. Ми з чоловіком сиділи без води, питну купляли, а технічну їздили набирали. 

Найбільше мене шокували обстріли. Дуже страшно було чути виходи артилерії. Не передати словами, як жахливо жити у війні. 

Ми з чоловіком виїхали до доньки в Новоукраїнку. Через стрес я відразу потрапила до лікарні. Виходу не було, довелось швидко відновитись. Зараз ми з чоловіком працюємо, намагаємось жити далі. 

Я дуже хочу повернутись додому: до свого будинку, до своєї роботи, до рідних, до могили моїх батьків.