Без дому живемо більше року, виїжджали під обстрілами градів з дому, бо живемо у військовому місті, біля військової частини, без роботи та грошей, фінансово морально тяжко, бо одна все тягну. Найшокуюче - це втрата дорогої людини, бачити, як руйнують твоє місто, будинки поруч, як гинуть знайомі люди, неможливість повернутися додому, постійний стрес і нерви. Зіткнулися з нестачею, бо не було коштів на їжу, ліки, одягу елементарного, звичайних побутових речей.

В перші дні війни, в підвалі школи, стали свідками обстрілів та пожеж у Харкові, виїжджали з дому під обстрілами градів.