До війни була робота, було гарне життя. Коли розпочалися активні бойові дії, весь час залишався у Краматорську. Я працюю у волонтерській організації і допомагаю чим можу.

Напередодні війни всю ніч не спав. Рано-вранці почув вибухи. Я зрозумів, що почалась війна, бо напруження між країнами вже було. Коли вибігав надвір по воду, боявся що питної води не буде, над моєю головою пролетіли дві ракети. У нашому місті були обстріли і зараз є, але сподіваємось, що ЗСУ нам допоможуть.

Найбільші труднощі пов'язані з перебоями у електропостачанні. Я вивозив поранених. Тих, хто хотів евакуюватися. Моя допомога здебільшого пов'язана з логістикою.

Найбільше шокували події восьмого квітня, коли був обстріл залізничного вокзалу у нашому місті. Тоді загинуло 60 осіб, серед них були діти. Я допомагав вивозити звідти поранених на швидкій.

Дуже приємно чути слова подяки від людей, яким допомагаю.

У мене є рідні у Маріуполі, вони дякувати Богу живі.

Було б добре, якби війна закінчилася швидше, але ми знаємо, що так не буде.

У майбутньому хочу бути волонтером і надалі допомагати людям.