Це було на початку війни, ще в Лисичанську, аптеки були усі закриті, а їжа коштувала скажені гроші, бо в наше місто було важко потрапити, дорога постійно була під обстрілами.
Наш будинок зруйнували ракетами, у нас більше немає дому. Ми виїжджали лише з документами та зміним одягом. Дуже переживала за сина, щоб ця війна не позначилась на його емоційному стані. Він на власні очі бачив міни та виїжджали ми під обстрілами.
Дуже важко було знайти житло.
