Історії, які ви нам довірили
Я народилася у селі Покровському Нікопольського району. Тут пройшло моє щасливе дитинство і щаслива юність. Вчилася, працювала. У мене двоє дітей: сину 22 роки, доньці - 15. Син вивчився у місті Покров, працював, донька школярка, навчається онлайн.
Коли прийшла війна, ніхто цього не очікував, не можна було цього передбачити. Новина мене застала на роботі. Був великий шок.
Дуже хвилювалися за дітей, за батьків, особливо - коли дуже обстрілювали і було гучно. Коли дуже сильно стріляли, то ми виїжджали у місто Покров. Там спокійніше.
Щодо продуктів, то ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова, дуже дякую. Медикаментами не допомагають. Виходить, що одна я працюю, вся зарплатня йде на оплату комунальних послуг.
Однокласник моєї сестри зник безвісти на війні. Це для мене - великий шок. Я з ним виросла разом. Дуже хвилююсь за наших хлопчиків. Дякую їм, дякую нашим ЗСУ.
Ми як були дружними, так і залишилися. Нас так виховали: один за одного триматися і допомагати.
Я дуже хочу, щоб війна чимскоріше закінчилась. Сподіваюсь, що так воно і буде.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
