Ми почали чути вибухи, стало страшно. Сиділи у погребі, чули бах-бах. А потім ми поїхали. Дехто поїхав далі, а я залишилася в Павлограді. 

Сам Бог допомагає мені, і добрі люди. Приміром, волонтери допомогли мені влаштуватися у новому місті. У мене є гуманітарка і все необхідне.

Але хочеться якнайшвидше додому. Я вже двічі хотіла їхати, але не вдається поки що. Хочеться, щоб скоріше закінчився цей жах.