Мене звуть Катерина. У мене є чоловік та 2 дітей. Олександр 10 років (2012 р) і Діана 14 років (2008р.) Ми мешкали у м.Донецьк. З 14 року по 19 рік потерпали від обстрілів у нашому районі. Була надія, що не доведеться кидати батьків та рідний дім. У 19 році потрапивши під обстріл і щастям залишившись цілими всеж поїхали до м.Лиман. Дуже довго лікували Діану від нервових розладів. Тільки зараз вона почала спілкуватися з однолітками та іноді ходити гуляти. Саша переніс усі ці складнощі трохи легше.

З Лимана ми ледве встигли поїхати. Усі речі залишилися там. Квартиру пошкоджено, сусіди кажуть, що майже нічого не вціліло. Живимо в 4 у однокімнатній квартирі. Намагаємося відновити необхідні речі. Гуманітарну допомогу майже не отримаємо, тому що її дають тільки вразливим категоріям ВПО. Сподіваємося, що зможемо зняти квартиру більше, щоб діти могли спати нормально. Зараз їм доводиться спати на розкладачках на кухні через те, що більше ніде їх поставити. Квартира досить маленька.

Дуже важким з початку війни було вилікувати дітям нервові розлади. Також ліки були нам не по кишені. Страшно було дізнаватися про смерть знайомих, які вирішили не евакуюватися з міста. Стикалися з нестачею одягу та взуття. Дякую за те, що приділили увагу.