Мы тікали від ракет, діти були налякані, сиділи в підвалі, виїхали у чужий край, живемо у чужому будинку, все чуже. В селі немає навіть школи, діти займаються онлайн, в будинку нема навіть ванної кімнати, нема ніяких удобств. Ось так і живемо. Дуже було страшно повірити, що в 21 столітті, на Україні, війна, було страшно за дітей, куди выезжать, щоб дітям було комфортно і затишно. Ніхто не допомагає гуманітарною допомогою, де самі зможемо, там получилось, хоч 1 раз на 3 місяці.

Нічого немає, бо тікали з 5 рюкзачками дитячими на 12 чоловік.