Я 20 років пропрацювала інженером з охорони навколишнього середовища на Енергоспецсталі, в лабораторії. 24 лютого прокинулася від того, що бахнуло, і зрозуміла, що це буде війна. Далі - паніка і все інше.

Наш дім знаходився біля будівлі СБУ, куди був один із перших прильотів. Це було дуже страшно. Дуже я боялась, щоб не почалося, як в Маріуполі.

Ми виїхали в Дніпро. Мене приємно вразило, що тут дуже гарні люди, нам співчувають. Завдяки їм у мене є житло і робота, всі один одного підтримуюсь.

Нашу родину розбило на запчастини: один там, другий - там, третій – ще десь…Тому спілкуємося по телефону, вайберу.

Я думаю, війна закінчиться наступної весни. Хотілось би раніше, але не знаю, як буде. Після війни повернуся додому і буду відбудовувати рідний Краматорськ.