Мені 38 років. У мене є чоловік, син і дві доньки. Ми мешкали в Сумах.

24 лютого 2022 року у моєї доньки був день народження. Їй виповнився один рік. І цього ж дня почалася війна. Я дізналася про це від мами. Вона зателефонувала зранку й повідомила цю страшну новину. Ми одразу зібралися й виїхали. Пізніше ми їздили додому, щоб перевірити стан свого житла.

Нас вразило пусте місто. Було незвично їхати його вулицями й не зустрічати інших автомобілів.

Зараз ми живемо в Черкасах. Я онкохвора, а в цьому місті є хороший онкологічний диспансер. Мені потрібна була трансплантація кісткового мозку. В Україні таку операцію роблять тільки тут.

Я виїхала з чоловіком і двома доньками, а син залишився на Сумщині. Йому 17 років. А доньки ще маленькі. Вони добре перенесли дорогу, бо в силу віку не зовсім зрозуміли, що відбувалося.

Я вірю в світле майбутнє. Все буде Україна. Ця думка допомагає долати всі труднощі.