24 лютого - як ніж у серце – такий день страшний був. Для всього народу це дуже велике горе. У мене життя тяжкувате, а загалом - дихати можна і жити можна. У сусіда внука вбили на фронті. Усе це не проходить повз. Коли воно закінчиться? Горе страшне для людей. 

У мене приватний будинок і клаптик землі є. Мені 74 роки, але я працюю на землі. Дітям закрутки зробила - думала, приїдуть і візьмуть. Тут таке страшне в магазинах зараз! Раніше був контроль цін по всьому місту, і ціни були однакові скрізь, а тепер - хто що захотів, те й поставив. 

Солдатів поранених привозить у Павлоград. Боляче все це переносити. Брат мій на фронті. Хоч би вже скінчилася війна і перестало людей гнітити це горе!

Шокувало, те, що діти ні за що помирають. Летять ракети за призначенням. Хіба ракета знає, де той завод? А вона туди потрапляє. Усе це робиться на замовлення, тому що їхні люди скрізь є. 

Думаю, закінчиться війна скоро – як морози почнуться. Якщо не до Нового року, то в січні або лютому росіян тут уже не буде. Підуть вони всі. Ось таке моє бачення ситуації. Перемога буде за нами, і вони нас не зломлять.