У перший день почали виїжджати люди. Я вже старенька, нікуди не поїхала. Чекала до останнього. Виживала без води та газу. Було ще більш-менш стерпно. Через два роки почали бомбити так, що неможливо було сидіти навіть в укритті. Дрони накривали місто постійно. 

Прилітало в багатоповерхівки постійно. Від мого будинку залишилось лише сміття. 

З міста мене вивезли волонтери. Зараз з донькою винаймаємо житло в Одесі. Моєї пенсії вистачає тільки на комунальні послуги. 

Я чекаю тільки миру. Хочу повернутись додому.