Війна мене застала в Маріуполі. Після цього обстріли не припинялися ні на хвилину, а місто буквально руйнувалося на очах. У нас не було світла, газу та води. Доводилося топити сніг, щоб хоч якось отримати воду, а продуктів майже не було. Люди гинули щодня. Це було дуже страшно. 

Зрештою ми з родиною змогли виїхати до Кіровоградської області, куди нас допомогли евакуювати.

Зараз ми живемо там, але навіть тепер я не можу повністю повірити, що Маріуполя більше немає, що нашого дому, нашого міста, яке ми знали все життя, просто не стало. 

Щодня я чекаю миру. Я хочу, щоб війна закінчилася, і щоб наше життя повернулося до того, що було раніше.