З 2014 року у Мар’їнці тривали обстріли. У день повномасштабного вторгнення я не відчув ніякої різниці. Вибухи продовжувались, але згодом посилювались. У місті не стало води, світла, газу і ліків. Виживати було важко. Також не було опалення. Магазини та аптеки не працювали. Волонтери завозили гуманітарну допомогу.

Мені доводилось ховатись у підвалі від снарядів та ракет. 

Я виїхав з Мар’їнки сам. Домашніх тварин залишив у батьків. Спочатку дістався Покровська, а звідти виїхав до Дніпра. Зараз я живу в Одесі, а мої батьки залишаються в Донецькій області. Я дуже за них хвилююсь. Не розумію, коли закінчиться війна. Сподіваюсь, що скоро настане мир.