Ранок. Дім. Сон. Прокинулась від телефонного дзвінка матері, яка кричала у слухавку, що вибухи, що бомблять наш аеродром та військові частини.

Почалася війна. Треба бігти за продуктами, запасатися водою.

Під час війни довелося стикнутися з труднощами, а саме - втрата впевненості у завтрашньому дні, страх за життя дітей, страх голоду, залишитись без оселі, роботи та засобів на існування. Шок кожного дня, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Кожна ракета, кожен знищений будинок, кожне забране життя-все це кожного дня шокує та вражає. Шокувало знищення Каховької ГЕС та страшні наслідки.

У перші тижні повномасштабного вторгнення відчувався брак деяких продуктів та ліків. Через знищення Каховької ГЕС обеліло водосховище, яке давало воду м.Кривий Ріг. Довгий час відчували нестачу води, її давали лише по декілька годин на добу в цілях економії.

Лише нещодавно питання з водою в місті вирішено.

На сімейній нараді вирішили жити родиною, за кордон не поїхали. На щастя, робота у мене  є. У чоловіка дуже скоротився дохід, шукає додаткові можливості заробітку.

Зовсім чужі люди, просто знайомі, друзі виявилися справжніми близькими, що готові прийти на допомогу, віддати останнє, а справжні родичі байдужі (особливо ті, що мешкають у Росії).

Про початок війни нагадує спортивний костюм, в якому ходила всі перші тижні війни, боялась його зняти, спала в ньому, готувалась до найгіршого, що треба бігти в укриття. Тепер не можу його надягнути, бо постійно він переносить у часи розпачу, паніки та безнадії.