Олена Юріївна скаржиться: війна забрала спокій і здоров’я. Довелося розлучитися з дітьми й побачити, як «танцюють» від вибухів будинки.
... Звичайно, я пам’ятаю, як війна почалася 11 липня 2014 року. Тоді йшли танки, почалися вибухи – і ми зрозуміли, що це. Будинок наш, як і всі будинки тут, постраждав, вилетіли вікна, дахи. Один двоповерховий будинок взагалі був повністю знищений. Людям нікуди було подітися.
Мої діти роз’їхалися через війну. Ну, а ми з чоловіком тут залишилися, хоч і погано себе почуваємо. Війна дуже вплинула на наше здоров’я. Чоловік – шахтар, у нього ноги відмовили, на милицях став пересуватися. Болячок додала нам ця війна.
До війни ж був спокій, ми не жахалися, як від цих вибухів і автоматних черг. А тут довелося в підвалах жити довго. Ліжка робили собі з дверей, знімали їх із ванни, із кухні, робили такі стелажі... Грубку склали, топили її та їсти готували. Довго сиділи без води та світла. Потім це поступово нам стали відновлювати.
А буквально вчора тут знову були воєнні дії. Ми не знали, куди подітися, може, у підвал треба було. Тут такі снаряди лягали, що будинки буквально «танцювали».
.png "Імена")
