Гвоздецька Тетяна, 14 років, учениця 9 класу Новопавлівського ліцею, с. Новопавлівка, Дніпропетровська обл.

Вчителька, що надихнула на написання - Білик Людмила Миколаївна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Ранок, 24 лютого... Здавалося звичайний ранок, велике небажання йти до школи, очікування вихідних, до котрих здавалося залишилася ціла вічність. Але з першими почутими вибухами, першими слізьми дітей, на автобусній зупинці, дзвінком від вчительки зі словами: «Сьогодні ви залишаєтеся вдома, тому що почалася війна», я змінила свій погляд на життя, я почала розуміти, що це все відбувається тут, в моїй країні, поруч з моїм селом.

Досить складно визначити якусь одну емоцію, адже на той момент все змішалося докупи. Проте велику перевагу, на мою думку мали жах та тривога.

Той день став переломним в моєму житті. Через те що, життя поділилося на до і після, на щасливі, веселі, радісні дні і дні війни: сумні, тривожні, страшні.

Після початку війни моє життя як і кожного українця змінилося. Мені довелося попрощатися з деякими друзями, з одними тимчасово, а з іншими назавжди. Також постійний страх та переживання за рідних, близьких, знайомих, та навіть не знайомих людей, що пішли захищати неньку. Необхідно було пристосуватися до повітряних тривог, вибухів, комендантської години. Все це, оточувало, та до сих пір оточує наше життя. Тепер саме це, наша сувора реальність, наше сьогодення.

Хоча навіть в цій ситуації можна знайти малесенькі плюси. Наша нація стала більш сміливіша. Ми познайомилися з людьми, які зараз нам стали як рідні, зараз кожен готовий заступитися за іншу людину, навіть якщо вони не знайомі. Наш народ тепер більш дружній. Але все-таки мінусів в цій війні більше.

Найбільше мене приголомшило та шокувало звірство проти українського народу. Вбивство маленьких дітей, які нікому нічого поганого не зробили, катування мирних жителів, знущання з наших хлопців військових, які перебувають та перебували в полоні у ворога. Ракетні терори по житлових будівлях, дитсадках ,школах, лікарнях та навіть пологових будинках

також ще багато об’єктів які жодним чином не стосуються воєнних інфраструктур. Теж мені не до вподоби те ,що вони шантажують нас ядерною зброєю. Адже зараз ця зброя заборонена, та й взагалі всі ті звірства , що вони роблять, заборонені.

Що означає мир для мене на сьогоднішній день? На сьогоднішній день, мир для мене це період коли немає війни, народи мають дружні стосунки, готові допомогти один одному. Мир - це коли всі живуть в злагоді, це той період коли немає місця для чогось жахливого, коли ти стовідсотково впевнений в своїй безпеці, це жити без думки про війну, не боятись ходити по місту, купатися в морі, не бігти додому, тому що скоро почнеться комендантська година.

Але не дивлячись на це, наші янголи охоронці, наші військові роблять все можливе, заради того щоб ми як найшвидше могли жити спокійним життям.