«Я збиралася на роботу і дізналася, що почалася війна. Зокрема, що почали бомбити місце, де мешкав мій син», – розповідає Наталя із Пологівського району. До початку війни вона працювала на залізниці і першого дня ще вийшла на роботу. Усі пасажирські поїзди на їх станції зупинилися і вона намагалася якось допомогти пасажирам, які опинилися на станції. 3 березня російські військові завдали авіаударів по їхньому селищу, а потім почали обстрілювати його з артилерійських систем. Після того, як населений пункт окупували, там почалося мародерство. Крали і грабували і свої, і окупанти. У селищі не стало електрики, зв'язку, продуктів харчування та ліків. Брат жінки минулого року переніс інфаркт і йому необхідно щодня приймати препарати, але дістати ці медикаменти було неможливо. Ще окупанти почали багато уваги приділяти синові Наталії. Вони хотіли закликати хлопця до своїх лав, тому вона вирішила виїхати до обласного центру.