Я з Костянтинівки, це Донецька область. Не вірилось, що почалася війна. Ми залишалися ще вдома, а потім прийшлося виїхати. Були проблеми, тож ми зверталися в різні організації. Нам надавали гуманітарну допомогу.

Не було бажання виїжджати, але прийшлося через дитину. Ми в Харкові, бо тут є знайомі, але вони своїм життям живуть.

У зв’язку з війною я втратила роботу, зараз безробітна. Дуже тяжко було виїхати з рідного міста, прийшлося з рідними не бачитися. 

Мене шокують зруйновані домівки і те, що мирні люди помирають. 

Люди, які пережили таке саме, зрозуміють один одного, а яких війна не зачепила, то вони це не відчувають. З психологічними проблемами своїми силами справляємося.

Мрію про мир, про життя без війни, а більше нічого і не потрібно. І щоб здоров’я було – це саме важливе.