Я на пенсії, мені 71 рік. До війни все було чудово. Дітки жили зі мною, чоловік був живий, я працювала в шкільній їдальні. Зараз живу одна, будинок розбили в 2017 році, побили стіни, вилетіло вікно.

Ми живемо недалеко від селища Гольмівський, який знаходиться на лінії зіткнення. У перші дні, коли почали стріляти, ми не знали, куди подітися, бігали в підвал.

Досі страшно виходити на вулицю

Війна змінила наше життя. Страшно виходити, я намагаюся більше перебувати вдома. У Бахмут виїжджаю, тільки якщо треба в лікарню. Дітей не бачу.

Краще зовсім не знати ніякої війни.

Мрію, щоб швидше все це закінчилося. Моя дочка живе в Росії, не можу до неї поїхати. Два роки тому помер синочок, а я навіть на похоронах не змогла побувати.