24 лютого 2022 року Олександр думав не про свою долю. В Херсоні були його дружина та донька. Поки родина вирішувала, що робити, місто було захоплено. Наступні дні пройшли у Олександра в спробах витягнути своїх рідних з Херсону, який швидко перетворювався на пастку, яка закривається. Але через знайомих дружині та дівчинці вдалося знайти шлях на контрольовані території. На той момент такий виїзд вже був пов’язаний із смертельною небезпекою. Олександр кілька разів повертався до Херсону і відчув, наскільки небезпечним є життя в прифронтовому місті.  А ще він - секретар Національної Спілки Художників України. І знає, наскільки важко виживати зараз митцям. Банально немає грошей затягнути павільйони плівкою після того, як вибухи повибивали вікна.