Сам я з Донецька. З початком війни переїхав до Маріуполя, займався бізнесом. Жив по проспекту Нахімова. 

14 лютого ми поїхали з родиною відпочивати у Трускавець. Війна нас застала там. Зворотні квитки у нас були на 25 лютого. Ми в цей потяг сіли, але до Маріуполя не доїхали - вже були розбиті всі колії. Нас висадили у Дніпрі. Ми зупинились у знайомих. Намагався пробитися до Маріуполя приватним транспортом, але не зміг це зробити. Сказали, що Маріуполь оточили. 

Нашу квартиру розбомбили, машину і бізнес також. Залишились ми з маленькими сумочками, з якими їздили відпочивати.

З Дніпра добрались евакуаційним потягом до Польщі, за кілька днів повернулись до України. Тепер живемо в Києві. Проблема - це фінанси. Фонд Ріната Ахметова дуже допомагає. Дуже дякуємо Рінату Леонідовичу. Нас пустили по світу, як жебраків. Життя зламалось корінним чином. Зараз мені 61 рік, потрібно починати все спочатку. 

Допомагають долати стрес гарні новини. 

Думаю, що війна як почалась раптово, так і закінчиться. 

Живу поки одним днем, коли закінчиться війна, тоді почну щось планувати.