«Донька зателефонувала й сказала, що нічого не бачить і не чує»

Мені 63 роки. Ми з мамою жили в місті Охтирка. У мене є дві доньки й два брати.

24 лютого до мене прийшов старший брат і сказав, що почалася війна. Ми пішли до магазину, щоб купити продукти. А шостого березня виїхали, бо почалися сильні обстріли. Мама лежача. Ми її на ковдрі винесли й поклали в машину. Вона дуже важко перенесла дорогу. На новому місці нам давали гуманітарну допомогу: продукти й одяг.

Мій племінник загинув у Маріуполі. Йому було 19 років. Тітка також. Ще один племінник тяжко поранений.

Я так злякалася, коли мені зателефонувала донька й сказала, що нічого не бачить і не чує. Було влучання в її дім. Вона бігла з дитиною з дев’ятого поверху.

Чекаю на перемогу. Хочеться, щоб війна скоріше закінчилася.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/