Важко, коли діти сидять дома і не мають змоги нормально навчатись, спілкуватись з друзями через постійні обстріли. Ми пережили окупацію, були без тепла, світла, звʼязку. Боялись виходити на вулицю, вдома зі страхом вмикали світло, бо не можна було. Після деокупації наше місто під постійним обстрілом, це дуже тяжко пережити як дорослим, так і дітям.

Дуже шокуючим було затоплення нашого міста після того, як підірвали Каховську ГЕС. З початку війни сталась велика нестача медикаментів, це була катастрофа. Зараз, Слава Богу, все гаразд.

Під час окупації ми з донькою були змушені їхати машиною. На блокпосту нас зупинили окупанти, направили на нас автомати та почали погрожувати розстрілом автівки тому, що ми не там зупинились. Здалося на мить, що це кінець, але побачивши мою дочку на задньому сидінні, вони нас відпустили. Вона стала моїм янголом-охоронцем, але через це у неї психологічна травма.