Для нас війна почалася 7 червня 2014 року. В той день був похорон батька на кладовищі біля донецького аеропорту. Процесію обстріляли. Пізніше був обстріл будинку, постійні вибухи, трагедія на Боссе [22 січня 2015 року]. Дочка та чоловік втратили зір, була довга реабілітація. Дівчинка стала свідком обстрілу будинку. З нею тривалий час працювали психологи від фонду «Крим SOS» та інші. Зараз донька займається спортом, допомагає доглядати за домашніми тваринами та захоплюється аніме. До тепер у неї залишився частий головний біль, вона сумує за рідними, які залишилися в Донецьку, часто замикається в собі.