Мені 36 років. Я з міста Оріхів. Працювала в лікарні. Про початок війни дізналася на роботі. Виїхала з дітьми в Запоріжжя. Нам допомагав Фонд Ріната Ахметова і Карітас. Ми дуже вдячні їм за це.

Я їздила додому по речі й побачила, що наше місто зруйноване відсотків на сімдесят. Страшно, що не буде куди повертатися.

Боїмося кожного шуму. Я водила дітей до психолога, бо вони дуже перелякалися. Нещодавно в Запоріжжя прилетіла ракета близько десятої вечора. Діти ще не спали, злякалися й розплакалися. Донька перенервувала – на ранок у неї піднялася температура.

Цінності змінилися. Матеріальні цінності стали не такими важливими. Головне, щоб усі рідні були живі й здорові.

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Хочеться повернутися додому, на свою улюблену роботу.