Мені 74 роки. Я з села Нова Софіївка Дніпропетровської області. Нікуди не виїжджав і не збираюсь.

24 лютого я був дома. Про початок війни почув по телевізору. Почали показувати, як наступали на Київ. 

Тут у нас труднощів ніяких не було. У мене свої продукти, воду привозять. За ліками їздимо у райцентр. 

Шокує те, що мирні гинуть. Що росіяни руйнують нашу інфраструктуру. Шкода, що руйнують наші міста. 

Онука переїхала до Угорщини, а дочка у Нікополі сидить під обстрілами. Ночує у підвалі, бо дуже страшно.  За неї дуже хвилююсь. 

Стрес знімаю на природі. Поїхав на ставок, посидів дві години, відпочив коло води - та і все. Дома - господарство, постійно у роботі. 

Будемо живі, не помремо. Чекаємо на перемогу.