Я не думала, що буде війна. Я не евакуйовуюся, бо вже немолода. Тут у мене донька, зять, онуки – вони не хочуть переїжджати. Хоч дільничний обходив, пропонував. Інша донька у 2014 році виїжджала до росії – але повернулася, бо там сказали: "Якщо хочеш залишитися - бери громадянство". І вона назад повернулася. А в лютому евакуювалася у Вінницю, і там померла. Досі плачу, як її згадую.

Гуманітарку дають, дякую благодійникам дуже. Хотілося б, щоб із постачанням ліків не було проблем, особливо не вистачає знеболюючих, бо у мене ревматизм. Скоріше б та війна закінчилася.