Нас у сім’ї четверо. Мені 51 рік. Зараз проживаю в місті Дніпрі, а до війни проживав у Попасній Луганської області. Донька дуже налякалася, бо ще з 2014 року - під обстрілами. Місто наше опинилося за два кілометри від передової. Приємного було мало. Багато чого шокувало, я всього сказати не можу.

Евакуація сім’ї відбувалася під обстрілами. Усе життя, як то кажуть, взяли з собою в пакеті «АТБ». Наразі ми отримуємо гуманітарну допомогу.

Мрію про небо мирне, рідну землю під ногами. Хочеться, щоб діти та онуки більше цього жаху не бачили.