Коли почалася війна, я навчався у виші. Дізнався від друзів зранку. Спочатку не повірив, а потім читав новини через телеграм. Не можу описати свої емоції, але я до останнього не вірив. З Дружківки не виїжджав, весь час залишався вдома. Через війну жити стало складніше, звісно, але загалом ми справляємося. Я вже закінчив навчання, влаштувався на роботу.

З водою, їжею та медикаментами все було добре. Влітку 2022 року Донецька область через атаки росіян залишилася без газу - у цьому була проблема. Але зараз усе відновлено і працює.

Більш за все шокує, коли прилітають ракети, і зазвичай – по цивільних об’єктах. 

Спочатку всі рідні були вдома, а потім дехто виїхав. Спілкуємося тільки телефоном. На початку війни було тяжко психологічно, а зараз уже - більш-менш.

Найзаповітніше бажання – щоб війна закінчилася, і щоб жертв цієї війни було якомога менше.