“У нас були сильні обстріли і сидіти вже було нестерпно. Діти дуже боялися”, - розповідає Єлизавета Батрак із Гірника. У їхньому будинку було обладнано підвал, але в нього практично не спускалися, а перечікували бомбардування у коридорі або у ванній. Особливо важко обстріли переносила донька жінки. У дівчинки починалися істерики, і вона постійно просила батьків, щоб ті виїхали з рідного міста. У населеному пункті позакривалися всі магазини та аптеки і сім'я вирішила виїхати до Запоріжжя. Виїжджали своєю машиною, але часу зібратися не було, тому взяли з собою документи та найнеобхідніші речі. Коли приїхали до обласного центру, то було дивно, що там життя тече своєю чергою – магазини відкриті, люди живуть, незважаючи на те, що йде війна.

Дочка дуже сильно плакала, істерики в неї були