Оксана Вікторівна до 24 лютого ніколи не повірила б, що на території її рідного міста будуть відбуватись бої

О шостій ранку я почула перші вибухи й побачила з вікна цей жах, який відбувався у військовій частині неподалік від мого дому. Після цього я швидко сховалась в підвал. Труднощі почалися одразу, оскільки моє рідне місто швидко окупували.

Гроші закінчилися за тиждень, тому що все подорожчало втричі. Я не мала ні роботи, ні зарплати - нічого. Але найбільше мене шокувала сама війна: я не очікувала, що таке насправді може статись.

Згодом я вирішила виїхати з окупованої території й наразі перебуваю з донькою в Одесі. На жаль, все, що я мала, залишилось вдома. Тепер з сумкою речей я вимушена виживати.

Я вдячна добрим людям, які сплатили перевізнику вісім тисяч гривень, щоб я змогла виїхати з окупованої території.

На щастя, робота у мене є, вона пов'язана з державною службою.