Я нікуди не виїжджав за час війни. Дружина з дітьми евакуювалась у перші тижні після вторгнення. Я залишився у Слов’янську під обстрілами. Не було світла та газу. Не працювали магазини, неможливо було купити продукти. Я вижив завдяки тому, що було вдома. Ще отримував гуманітарну допомогу. 

Війна мене шокувала. Це страшно. Слов’янськ – мирне місто. Зараз тут гинуть люди, руйнуються будинки. Дуже прикро. 

Коли у місті стало спокійніше, дружина з дітьми повернулась. Зараз виживаємо завдяки підтримці фондів, бо я залишився без роботи. 

До війни звикнути неможливо. Я дуже чекаю на мирне майбутнє для своїх дітей.