Я від самого народження – з 1928 року – живу в Бахмуті, що раніше називався Артемівськ. Не вірила, що таке може статися з боку росіян. До останнього вірила, що з дому нікуди не поїду, поки у серпні не стало геть відсутнє світло і вода.

А за ночі і дні під вибухами я згадую з дитинства - у часи тієї війни, коли була підлітком. Це - страшніше!

За допомогою волонтерів я виїхала у місто Вишневе Київської області. Багато не прошу, відношення до мене добре, але я не хочу  бути  у своїх таких самих малозабезпечених пенсіонерів без свого. Отримала одноразовий продовольчий пакунок, а грошову допомогу як тимчасово переміщена особа ще не отримувала.