Мені 43 роки. Маю двох дітей, працюю в лікарні. Проживаю в Дружківці Краматорського району. Я і до війни тут проживала, нікуди не виїжджала.

24 лютого зранку збиралася на роботу. Перелякалася, звичайно. Мене шокувало, коли до нас прилетіло і побило нам вікна в хаті. Немає нічого приємного, що можна було б згадати. З усієї сім’ї одна я працюю, а всі інші сидять вдома. Погано вплинула на нас війна. 

Мрію, щоб мир був. Це найголовніше. І щоб діти добилися в житті того, чого вони хочуть.